Мережа знайомств для любителів книг

Рецензия
Конкурс Goethe-Institut
Юлія Це Орли та янголи
Центральну ідею цього твору можна було б охарактеризувати
одним реченням &­#8210; самотня людина у безжальному світі: хто кого?, якби не той факт, що особа ця не така вже й безневинна та одинока, а світ насправді просто тримає
її на короткому повідку. Але все по черзі.

У своєму першому романі «Орли та янголи», опублікованому
українською у видавництві «Нора-Друк» у перекладі Віктора Рябчуна, молода німецька письменниця Юлі Це знайомить читача з низкою персонажів, кожен із яких одержимий по-своєму: ідеєю, грошима, людиною, кокаїном. Проте всі вони безперервно страждають через відсутність можливості отримати бажане.
Головний герой Макс-Купер – відлюдькуватий і мовчазний
чоловік, який нещодавно втратив кохану. «В певному розумінні Джесі стрельнула в голову нам обом, і я майже так само мертвий, як і вона», – приречено констатує він.
Після цієї події Макс звільняється з престижного адвокатського бюро, закривається у своїй квартирі й повністю поринає в кокаїнові ілюзії. «Переважна більшість людських справ – робота, закупи, рух до шкіл – мене пригноблює, висотує, ніби вуличний вир живиться моєю душевною й тілесною енергією», – зауважує Макс. Герой практично не виходить з квартири, відмовляється від пропозиції повернутися на
роботу, свідомо прирікає себе на самотність. Полегшення для нього наступає тільки разом із темрявою, коли «вулиці порожніють, відпливає денний шум» і Макс може «швендяти: безцільно, бездіяльно, безпотребно».
Єдиними супутниками у цих мандрах для героя є наркотики,
спогади про Джесі та вина за вбивство друга Шершаха. А ще – пес Жак Ширак. «Його я люблю, – міркує чоловік. – Але це Джесин пес, і він має вмерти». Зрештою, саме собака і є тієї ниточкою, яка завжди повертає Макса до реальності, не дає
остаточно загубитися у світі кокаїнових марень. Про Жака Ширака він найперше згадує у моменти «прозрінь». Можливо, тому, що це чи не єдина жива істота, яка герою справді
небайдужа.
Чоловік живе, ніби в бункері, який він сам створив і надійно охороняє. Те, що відбувається поза ним, Макса не цікавить. Спочатку цим бункером стали його відносини з психічнохворою Джесі (як виявилося згодом – наркодилеркою) й захоплення кокаїном, а після її смерті – порожня квартира. Згодом
Макс знайомиться з радіодівчиною Кларою-Лізою, яка нібито пише дипломну роботу і потребує його як об’єкта для дослідження. Її помешкання стає наступною в’язницею, де через певні обставини опиняється герой. «Знаю цю кімнату зсередини і ззовні.
Впродовж тижнів обнишпорив її сантиметр за сантиметром, ніби сом – стінки свого акваріуму у пошуках корму. Ця квартира стала частиною моєї голови». У згаданих приміщеннях/стосунках персонаж почувається цілком комфортно і зовсім не
потребує визирати з цієї шкаралупи у зовнішній світ.
Щоправда, одного дня диво таки стається. Розповідаючи Кларі
на диктофон історію життя, Макс розуміє, що настав час покинути свій бункер до того, як він остаточно його поглине. Саме тоді Юлі Це розкриває перед читачами усі карти, за якими приховувалось значно більше, ніж здавалося спочатку.
Якщо в першій частині книги сюжет роману має більш-менш
чіткі обриси, то в наступній читачеві важко не загубитися у Максовому «потоці свідомості». Події, які відбуваються з Кларою, нагадують герою те, що сталося між ними з Джесі декілька років тому. То тут, то там виникають персонажі
хворобливої уяви наркозалежної – вовки, леви, слимаки. Щоб поставити крапку в цій історії, Юлі Це повертає своїх героїв до занедбаного будиночку з таємничою криницею. «Джесі ніколи не дофантазовувала до кінця, – згадує Макс. – Можливо,
я тут для того, щоб дослідити останні складові, з яких вона витворювала свої краєвиди». Вдасться це Максу чи ні, читач зможе дізнатися тільки з останніх сторінок роману. Одне скажу напевне – фінал його не розчарує.

Рецензія з 100buch.in.ua

Поделиться в Facebook взять код для блога
переходы на пользователя 14, на книгу 17  =  общий рейтинг: 31

Комментарии к рецензии:
 0..0 
 0..0